logo

Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com

Дитячий куточок

Дозвілля для наймолодших читачів нашої бібліотеки

Дитячий куточок Дитячий куточок

Абонемент

Підберіть для себе та близьких цікаву книгу

Абонемент Абонемент

Читальний зал

Тут ви можете почитати періодику та книги

Читальний зал Читальний зал

Інтернет-центр "Бібліоміст"

Безкоштовний інтернет в бібліотеці

Інтернет-центр Інтернет-центр
Сьогодні: 25 - 09 - 2018 р.

Статистика





feed-image RSS новини
Історія рідного села Друк e-mail

Залужжя – село Дубровицького району, Рівненської області. Розташоване на схід від районного центру Дубровиця. За 12 км. від залізничної станції.

Село за лугами Залужжя,

Красиве поліське село.

Високих беріз парусами

До неба воно проросло!

На захід від села простяглися заливні луки, далі річка Случ. Від розміщення села за луками походить назва села Залужжя.

Залужжя – центр сільської ради. Загальна площа становить 126 гектарів. Кількість населення – 1750 чоловік, дворів – 510.

На території сільської ради функціонують:

  • публічно-шкільна бібліотека,
  • сільський будинок культури,
  • загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,
  • дитячий дошкільний заклад «Сонечко»,
  • відділення зв`язку,
  • лісництво,
  • Залузька сільська рада,
  • товариство з обмеженою відповідальністю мисливське господарство «Залужжя»,
  • державні та приватні торговельні заклади,
  • свято – Іллінська церква,
  • ветеринарна аптека,
  • фельдшерсько – акушерський пункт, 
  • дім молитви.

Перша письмова згадка про село належить до 1629 року.

В червні 1904 року відбулася сутичка селян з поміщицею за випас, селяни відмовилися виконати рішення суду, який підтвердив приналежність урочища поміщиці.

В околицях Залужжя виявлено давньоруське городище. Ще й досі вода вимиває залишки глиняного посуду. Архіфакти зібрані на цьому місці: черепки глиняного посуду, залізні застібки до одягу, залізні наконечники, серп, намисто. За формою верхньої частини глечиків і малюнках на них, археолог і викладач РДГУ  Прищепа  визначив, що їх виготовлення датується VII– XIст.

В липні 1941 року наше село, так як і вся Рівненська область потрапило під гітлерівську окупацію. Вже в грудні 1941 року в селі була створена підпільна група, яка була складової Дубровицької підпільної організації, яку очолював О. О. Кренько (дані газети «Поліський маяк» №46 від 7 квітня 1975 року ст. «У вогні боротьби»).  

З перших днів окупації частина жителів села пішла до оонівського підпілля, а інша до радянських партизан. Але кожен

з них незважаючи на різницю в ідеологічних поглядах наближав День Перемоги над німецько – фашистськими загарбниками    по -  своєму.

Наприкінці 1943 року, коли розпочалося визволення нашого району від фашистських окупантів в оселі Максима Давидовича Бруяки  розміщувався  штаб  партизанського  з`єднання О. М. Сабурова. Коли розпочався наступ рядянських партизан спільно з 397 стрілецькою дивізією сам Бруяка  Д. М. та 12 односельчан  були  зараховані  в  стрілецький  взвод партизанського з`єднання. 

На старому кладовищі села є могила, яку ніколи не відвідували рідні та близькі. Але в дні скорботи і пам`яті тут прибрано і лежать квіти. Односельчани її називають «Могилою невідого солдата» та ще до недавна жили ті, хто знав і пам`ятав того 22 – річного юнака.

З перших днів війни в навколишніх селах почав діяти загін, керівником якого був чоловік по прозвищу «щупак». Жителі навколишніх сіл називали їх бандерівцями. Тому, що знищували вони тих, хто підтримував радянську владу. За даними архіву Залузької сільської ради (фонд №15 опис т. 1-15) від рук оунівців загинуло 35 осіб, чиї прізвища ввійшли до «Книги Скорботи України» (том 2. 2003 рік).

Після вигнання німецьких військ в село було направлено загін військовослужбовців, жителі села називали їх «яструбки», для боротьби з оунівцями.

Однієї ночі в селі пролунали постріли, а в досвіта в межі жінки знайшли мертвого військовослужбовця. Поховали його на місцевому кладовищі і його товариші на металевій пластині залишили виколотий напис: «Погиб от рук бандитов 21.03.48 гв. ряд. Кузиев Доврон 1926 года рож.».

Починаючи з 1978 року учні місцевої школи розпочали пошуки родичів загиблого. Очевидці говорили, що документи і особисті речі гвардійця були передані в районний відділ міліції, але там за цей період ніяких даних не має. Звернення до військового комісаріату району пролило лише світло на прізвище уповноваженого по селу Залужжя і Бережки працівника міліції – Пузанова. Він був не місцевий житель і виїхав на місце свого постійно проживання.

В 1980 році школяри звернулися до Центрального архіву Міністерства Оборони СРСР в місті Подольськ Московської області. Звідти наш лист був відправлений до Штабу Прикарпатського Військового округу. Начальник архіву в листі попросив школярів надіслати дані про те, в якій військовій частині проходив службу Кузиев Доврон. Чого ми зробити не змогли.

Управління внутрішніх справ Рівненської області на наш запит в 1981 році відповіло, що не мають даних про загибель гвардійця на території села Залужжя. 

Масова мобілізація жителів села до радянської армії розпочалася в 1944 році. Поповнили ряди Червоної Армії 176 односельчан. Вони приймали участь у визволені Білорусії, частини Росії, Польщі, території прибалтійських республік і ін. Загинули на фронтах та пропали безвісти – 114 воїнів-односельч.

Є пам`ять, якій не буде забуття,

Є слава, якій не має кінця.      

В нашому селі є пам`ятне місце, яке воскрешає героїку Другої світової війни, ратну звитягу наших односельців.

Сюди приходять жителі села, щоб поклонитись своїм героям – односельцям. Це пам`ятник Воїнам – землякам. Встановлений в 1965 році на честь 20 – ти річчя Перемоги над німецько – фашистськими загарбниками. Споруджений на кошти зібрані вдячними односельчанами та місцевим колгоспом на чолі з головою А. В. Кумпан. Автор пам`ячника П. І. Беленок. Пам`ячник являє собою залізобетонну стену з барельєфним зображенням скорботного воїна на тлі прапорів. Висота стіни 5 метрів, пам`ятний постамент висотою 4 метри.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


Залузька публічно-шкільна бібліотека