logo

Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com

Дитячий куточок

Дозвілля для наймолодших читачів нашої бібліотеки

Дитячий куточок Дитячий куточок

Абонемент

Підберіть для себе та близьких цікаву книгу

Абонемент Абонемент

Читальний зал

Тут ви можете почитати періодику та книги

Читальний зал Читальний зал

Інтернет-центр "Бібліоміст"

Безкоштовний інтернет в бібліотеці

Інтернет-центр Інтернет-центр
Сьогодні: 21 - 11 - 2019 р.

Статистика





feed-image RSS новини
Головна Творчі особистості Григорій Васильович Яцута ( 21.08.1955 р. н.)
Григорій Васильович Яцута ( 21.08.1955 р. н.) Друк e-mail
Головна статті
Григорій Васильович Яцута ( 21.08.1955 р. н.)
Мій родословець
Всі сторінки

Народився в селі Залужжя Дубровицького району Рівненської області в родині лісника. Освіту здобував у Залузькій восьмирічній школі, Березнівському лісному технікумі та Львівському лісотехнічному інституті. Працював помічником та лісничим Висоцького лісництва Висоцького лісгоспу.

З 1982 по 2006 рік (п’ять скликань ) обирався сільським головою Висоцької сільської ради. Нині пенсіонер.

Вперше друкувався в літературно-мистецькому альманасі «На крилах слова», який випустило видавництво «Волинські обереги» 2005 року. Упорядкував та видав книгу: «Висоцьк: із глибини століть до сьогодення» (2005, 2010), буклет «Висоцьку – 1000 років» (2005), альманах «На крилах слова» (2005).

 


 Мій родословець

 Роки, роки, роки… Ось і надійшов час життєвих підсумків. І найперше, що маю зробити, це дослідити своє родинне дерево. Взявшись за збір матеріалів у далекому вже 1991 році, я відкрив для себе незвіданий прадавній ліс людських доль, що до щему в душі близькі мені по крові, по духу,  характером, мовою.

А проживають вони на моїй рідній поліській землі, у милому моїй душі Залужжі, та розсіяні по всьому світу. Пошуки тривають і донині, а триватимуть – допоки стане мені сил. Розпочав цю важливу роботу з батьківського благословення. Думав встигну показати свою працю їм, та не судилося. Раптово, влітку 2008 року, відійшов на Небеса батько. А рівно через рік покликав до себе матір (померла в той же день і в ту ж годину, що й батько). Мати, при зустрічах, усе перепитувала, чи скоро закінчу писати книгу нашого роду, та так і не дочекалася.

Домна та Пилип Люлічі

Починаю з батькової родини. З розповідей тітки Матруни (Зинувчиної), прапрадід наш звався Пилипом, на прізвище Люліч. Родом був із Колок. Одружився з Домною, яка була двоюрідною сестрою матері діда Лєвчика. З переказів відомо, що в неї була сестра, якабула невісткою Киселів. І в них був спір за землю, на якій нині садиба лісництва. У Домниної сестри було більше землі.

 Люліч Пилип був добрим господарем. Мав багато землі в Залужжі. Був дуже шанованою людиною в селі. У них обох це був другий шлюб. Дітей у них народилося ще двоє: Христина та Оксеня. Від першого шлюбу Домна мала сина. Ім’я його було Тимофій та доля його невідома. За переказами, він був глухонімим від роду. Оксеня пішла заміж у село Бережки за Кирила Покидька. Разом народили й виховали восьмеро дітей.

 

Христина та Максим Яцути

Христина вийшла заміж за приймака.  То був  Максим Яцута з Колок. Рід його й місце народження невідомі. Лише, за переказами заслучанських Яцут, відомо, що він прибився до Яцути Анастаса Кіндратовича з Білорусі під час війни й служив у нього молодцем (наймитом). Був сиротою. Коли прийшла пора, Анастас повіз його одружуватися «за луг», тобто в Залужжя. «У Ляшків  приймак», – казали в селі. З Христиною вони виховали семеро синів: Якова, 5.09.1897 р. н., Федора, 24.09.1900 р. н., Павла, 16.01. 1903 р. н., Пилипа, 2.09.1907 р. н., Опанаса, 17.05.1910 р. н., Матвія, 09.09.1913 р. н., Якима, 1918 р. н.

Чомусь за ним закріпилося прізвисько Гельо. А весь наш рід у Залужжі звуть Ляшками і до цих пір.

Значна земельна власність прабаби Христини потребувала доброго й вмілого господаря. Таким і був Максим Яцута. З часом, як підросли сини, він тільки наймав людей на роботу та контролював її виконання. Їздив на конях (вони були виїзними). Лише вдень дозволяв собі трохи відпочинку.

У родині казали, що він майже не спав вночі. За характером був жорстоким і швидким на розправу. І досі серед односельчан побутує думка, що Ляшки «вредні». У роботі вимагав старання і якості. Не любив невмілих і повільних. Був неперевершеним хазяїном. Саме завдяки йому в селі казали: «О! Ляшки – то хазяї!» У роботі не шкодував ні себе, ні людей. Любив худобу й знав у ній толк. Вона йому велася все життя. Дядько Пилип пригадує, як він кликав кабана до себе в хату, насипав у «ражку» муку й годував його.

З розповідей баби Варки знаємо: він контролював навіть доїння корів, яких було стільки, що доїли їх три невістки. У піст вони боялися напитися молока навіть під час доїння. Молоко переробляли на масло та сир і закладали на зберігання.

Збудував дві хати. Другу велику, як казали хазяйську, збудував неподалік першої. У 1936 році вона згоріла. Підпалив її бандит Югич.

Невісток вибирав із родин працьовитих та розважливих. Синам давав по 1,5 га орної землі та по гектару сіножатей. Одружуючи другого сина Федора, окривів і з тої пори ходив із ключкою.

За статурою був схожим на діда Якова. Любив випити у єврейки Двосі.

Помер у 1937 році, лишивши не одруженими Опанаса, Матвія, Якима.

Хоронили його з десятьма хоругвами, бо був щедрим жертводавцем і почесним прихожанином Бережківської та Любиковицької православних церков.

Його дружина Христина померла раніше – у 1935 році. На схилі літ часто хворіла. Деякий час (як хворіла) жила в старшого сина Якова.

 

Коментарі  

 
0 #1 profile6889 30.10.2018 19:16
Need cheap hosting? Try webhosting1st, just $10 for an year.

http://arnestdavin.com/public/img-1539196203.jpg
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


Залузька публічно-шкільна бібліотека